Законодавство ЄС щодо працівників, як правило, досить жорстке, з акцентом на індивідуальні умови праці та трудові права, включаючи право на інформацію, антидискримінаційні закони та гарантії зайнятості.
Однак, коли мова йде про заробітну плату в різних країнах-членах ЄС, все ще існують значні відмінності, що залежать від ряду факторів, таких як законодавство, попит і пропозиція на ринку праці, інфляція тощо.
Порівняння країн Європи за рівнем оплати праці
За даними Statista, у 2022 році середня річна заробітна плата коливалася від 73 642 євро в Ісландії до 24 067 євро в Греції.
Найбільш високооплачуваними країнами у 2022 році були Ісландія (73 642 євро), Люксембург (72 529 євро), Швейцарія (67 605 євро), Бельгія (63 758 євро) і Данія (59 405 євро), а найменш оплачуваними – Греція (24 067 євро), Словаччина (24 337 євро), Угорщина (26 376 євро), Португалія (29 540 євро) і Чеська Республіка (30 967 євро).
За даними Євростату, середня погодинна вартість робочої сили в ЄС становила 30,5 євро. Середньорічна заробітна плата одиноких працівників без дітей становила 26 136 євро. Працюючі пари з двома дітьми заробляли в середньому 55 573 євро на рік.
Нескоригований гендерний розрив в оплаті праці становив 12,7% у 2021 році, причому найбільший розрив спостерігався в Естонії – 20,5%, а найменший – у Люксембурзі – -0,2%. Однак, за даними Європейської комісії, у 2023 році розрив в оплаті праці збільшився на 13%.
Що робить ЄС для подолання розриву в оплаті праці?
Ще у 2020 році Європейська комісія оголосила про стратегію подолання цього розриву до 2025 року. Після цього в червні 2023 року Комісія запустила Директиву про прозорість оплати праці, на реалізацію якої було виділено 6,1 мільйона євро. Це полегшило працівникам розпізнавання дискримінації в оплаті праці. Директива також стала орієнтиром для роботодавців.
Про це Golooking розповідав раніше.
Зазвичай найбільш високооплачуваними секторами в Європі є фінанси, страхування, електроенергетика, гірничодобувна промисловість, інформаційні технології, роздрібна торгівля та освіта. З іншого боку, найменш оплачуваними секторами, як правило, є адміністративна підтримка, готельно-ресторанний бізнес і будівництво.
Що зумовлює високі зарплати в Ісландії та Люксембурзі?
Високі зарплати в Ісландії зумовлені тим, що значна частина приватного сектору країни працює за колективними договорами. Деяке зростання також відбулося завдяки пільгам у зв’язку з Covid-19, а також погодинній оплаті праці, яка відновилася після спаду під час пандемії.
Ісландія також є однією з найдорожчих країн світу з постійно високою інфляцією, що також сприяє тому, що працівники вимагають вищих зарплат. З березня 2019 року в Ісландії було підписано 326 трудових угод, понад 90% працівників є членами профспілок.
У Люксембурзі фінансовий і банківський сектори мають найпривабливіші зарплати, оскільки більшість банків наймають високоосвічених, досвідчених і затребуваних працівників. Деякі з них також є експатами.
Люксембург також переглядає мінімальну соціальну заробітну плату, порівнюючи її з середньою заробітною платою та динамікою цін кожні два роки, таким чином підтримуючи стандарти заробітної плати в актуальному стані. Однак заробітна плата значною мірою залежить від галузі, підрозділу банку, стажу, віку, а також освіти та досвіду.
Це може спричинити значні розбіжності навіть у межах одного сектору, залежно від конкретної ролі працівника та його посади. Таким чином, середня заробітна плата в Люксембурзі залишається більш-менш незмінною з 2015 року, оскільки продуктивність праці знижується.
Нижчі податки та бурхливий розвиток банківського та фінансового сектору
Ринок праці Швейцарії також має багато спільного з Люксембургом, оскільки обидві країни підтримуються переважно банківським сектором і сектором фінансових послуг. Однак у Швейцарії також набагато нижчі податки порівняно з рештою Європи, в середньому від 20% до 35% для зарплат від 150 000 до 250 000 швейцарських франків.
Бельгія також робить ставку на індексацію заробітної плати як для білих комірців, так і для синіх комірців у приватному секторі. У 2022 році країна побачила найвищу індексацію за останні 50 років, оскільки стрімке зростання інфляції та неконтрольовані ціни на енергоносії негативно вплинули на купівельну спроможність населення.
Тим часом Данія має дещо унікальну модель ринку праці, яка ґрунтується на балансі між гнучкістю та безпекою. Це дозволяє країні не встановлювати мінімальну заробітну плату, натомість дозволяючи працівникам і роботодавцям самостійно домовлятися про розмір заробітної плати.
У той же час у Данії порівняно менше законів про звільнення, а кількість судових спорів, що оскаржують їх, також досить низька. Однак працівники не залишаються наодинці з проблемою. Вони мають фонди страхування на випадок безробіття, до яких вони можуть робити внески, поки вони працюють. Це забезпечує їм виплату допомоги по безробіттю до двох років, якщо вони втратять роботу пізніше.
Чому в Греції такі низькі зарплати порівняно з іншими країнами?
Грецька економіка та ринок праці все ще намагаються оговтатися від кризи державного боргу, що призводить до того, що середня заробітна плата та мінімальна заробітна плата є набагато нижчою, ніж у решті Європи. Нещодавно було також запроваджено низку більш жорстких заходів на ринку праці, таких як заохочення до найму молодих спеціалістів, які щойно закінчили навчання і можуть отримувати меншу заробітну плату.
Подібним чином Словаччина також бореться з низькою продуктивністю праці та наслідками розвалу радянського режиму, що стримує зростання зарплат.
Португалія зіткнулася з низькою продуктивністю праці, а також зі зростаючою тенденцією до найму короткострокових сезонних працівників для підтримки туристичного сектору країни. Низькі зарплати також значною мірою вплинули на те, що багато людей пішли зі стрімко зростаючого сектору нерухомості.
Технічна рецесія в Угорщині, можливо, сприяла нещодавньому зниженню заробітних плат, оскільки менше компаній змогли дозволити собі витрати на робочу силу. Однак історично низька вартість життя в Угорщині могла бути ключовим фактором слабкої динаміки зростання заробітних плат, хоча зараз, коли країна стикається з вищою інфляцією, ця ситуація може повільно змінюватися.
З іншого боку, Чехія зіткнулася з більш культурною проблемою, коли більшість працівників не наважуються вести переговори про вищу зарплату. Як наслідок, навіть профспілки є слабшими, ніж мали б бути, і не в змозі багато чого зробити для просування інтересів працівників.
Джерело: euronews.com
