Українська нація сьогодні переживає один із найскладніших періодів у своїй історії. Війна, міграція, соціальні потрясіння — усе це створило передумови для формування нового виклику: ризику втрати покоління, яке зараз знаходиться в розпорошенні по всьому світу. Ми бачимо деградацію у багатьох сферах, але найбільше це проявляється в освіті. І замість того, щоб чекати змін від когось іншого, настав час діяти нам самим.
Українська влада, на жаль, не створила належних умов для тимчасової освіти для наших дітей і молоді за кордоном. Натомість, більшість молодих людей змушені працювати фізично, втрачаючи можливість проживати свої студентські роки та отримувати необхідні знання. 20 мільйонів українців, які вимушено виїхали за кордон, вже шукають своє покликання та здобувають освіту за межами рідної країни. І це покоління не дуже розраховує на повернення в Україну.
Відсутність доступу до якісної освіти не лише позбавляє молодь можливості реалізувати свій потенціал, але й ставить під загрозу майбутнє нашої країни. Чи можемо ми дозволити собі втратити це покоління? Чи готові ми миритися з тим, що діти, які могли б стати науковцями, митцями, інженерами або лідерами, залишаються без підтримки?
Настав час не чекати, а діяти. Якщо українська влада не здатна створити тимчасові навчальні заклади за кордоном, ми повинні брати ініціативу у свої руки. Ми можемо домовлятися з владою країн, де проживає велика кількість українців, про створення освітніх платформ для наших дітей. Ми можемо об’єднати зусилля громадських організацій, діаспори, активістів і бізнесу, щоб забезпечити наших дітей доступом до знань.
Освіта — це ключ до стабільності та майбутнього України. Це інвестиція, яка повернеться сторицею, якщо ми будемо діяти зараз. Ми повинні будувати тимчасові освітні центри, організовувати україномовні школи, підтримувати студентів і створювати програми дистанційного навчання, які дозволять нашим дітям здобувати знання та залишатися частиною української культури.
Це час для рішучих дій і реальної співпраці. Ми маємо звертатися до урядів інших країн, домовлятися про підтримку наших освітніх ініціатив, і головне — допомагати Україні, створюючи можливості для її молоді.
Давайте не втратимо наш шанс змінити хід історії. Бо ми — це Україна, і наше майбутнє залежить тільки від нас.
Борис Декет
Голова Унії Українських Заробітчан
Джерело: unionukrainianworkers.com
