Війна принесла чимало викликів для українців, змусивши мільйони залишити свої домівки й шукати притулку за кордоном. Однією з найбільш вразливих категорій серед переселенців стали люди похилого віку. Вони опинилися в подвійній пастці: без можливості отримувати свої заслужені пенсії в Україні і без доступу до соціальних гарантій у країнах, де вони знайшли тимчасовий прихисток.
Ця ситуація виглядає як соціальний колапс. Ті, хто працював усе життя, будував Україну, виховував нові покоління, сьогодні залишені наодинці зі своїми проблемами. Втрата фінансової стабільності, відсутність медичної та соціальної підтримки посилює не лише матеріальну, але й емоційну кризу. Люди похилого віку часто не знають, до кого звернутися за допомогою, і опиняються в ізоляції.
Чому так сталося?
Система пенсійного забезпечення в Україні не була готова до такої масштабної міграції. Виплати за кордоном можливі лише в окремих країнах, із якими укладені відповідні угоди. Однак навіть у цих випадках процедура оформлення пенсій дуже складна, потребує значного часу і ресурсів, яких літні люди часто не мають. Водночас у багатьох країнах Європи статус біженця не передбачає автоматичного доступу до соціальних гарантій.
Що ми можемо зробити?
По-перше, необхідно активізувати діалог із урядами країн, які прийняли українців. Потрібно домогтися, щоб наші співвітчизники похилого віку мали хоча б мінімальні соціальні гарантії. Важливим кроком є укладання нових угод про пенсійне забезпечення або тимчасова підтримка цих людей через благодійні фонди.
По-друге, ми повинні спростити процедури для отримання пенсій українцями за кордоном. Впровадження електронних сервісів, спрощення документального оформлення та підвищення обізнаності громадян щодо їхніх прав можуть допомогти розв’язати цю проблему.
По-третє, варто створити спеціальні програми підтримки для літніх українців у країнах перебування. Це можуть бути центри допомоги, які забезпечуватимуть не лише матеріальну підтримку, але й психологічну допомогу, організацію дозвілля та соціальні послуги.
Ми не маємо права залишати наших співвітчизників у біді. Ці люди заслужили на гідну старість. Вони – частина нашого народу, і їхня проблема – це наша спільна відповідальність.
Закликаю всіх небайдужих об’єднати зусилля для пошуку реальних рішень. Унія Українських Заробітчан готова стати майданчиком для діалогу і співпраці, щоб допомогти тим, хто потребує підтримки тут і зараз. Разом ми здатні змінити ситуацію на краще.
