У той час як у низці країн зростання кількості іммігрантів сприяло посиленню антиімміграційної риторики, в Іспанії подібні гасла ще не перемагали на виборах. Але, на думку експертів, це може змінитися в майбутньому.
Безкомпромісні антиміграційні гасла останніми роками домінують в публічних дебатах у Великій Британії. Сувора антиімміграційна риторика також була прийнята тамтешнім урядом на чолі з прем’єр-міністром Ріші Сунаком, який зараз намагається прискорити прийняття закону, що дозволить йому депортувати зростаючу кількість мігрантів, які прибувають з далекої Руанди.
В Італії, яка також зіткнулася з масовою хвилею міграції, в політичних дебатах домінує різка антиімміграційна риторика. Часто її автором є сама прем’єр-міністр Джорджія Мелоні, яка перемогла на виборах завдяки обіцянці “придушити” міграцію, а в листопаді уклала угоду з Албанією, що дозволяє країні позбутися частини мігрантів.
Іспанія в цьому відношенні є винятком. Кількість мігрантів, які нелегально потрапляють до країни, висока – минулого року вона сягнула 56 852, що на 83% більше, ніж у 2022 році, – але палкі антиімміграційні гасла не підривають соціальні та політичні дебати в цій країні.
На думку Мартіна Мейстржика, експерта з політичних подій у Південній Європі, цьому є кілька пояснень.
“Іспанією вже кілька років керує лівий кабінет, до якого входять досить радикальні ліві політики, для яких інклюзивність є дуже важливим питанням. Водночас вона має досвід франкізму, авторитарних правих режимів. Значна частина суспільства все ще залишається лівою, ідеї більш радикальних правих донедавна були повністю табуйовані”, – сказав він в інтерв’ю Seznam Zprávy.
Нещодавнє опитування показало, що лише близько 2,5% іспанців вважають міграцію найбільшою проблемою, що стоїть перед країною. Лише 12% населення країни вважає її однією з трьох найбільш нагальних проблем. Іспанці набагато більше стурбовані безробіттям або економічною кризою.
За словами іспанської журналістки Марії Рамірес, значна частина суспільства сприймає велику кількість іммігрантів як позитивне явище, вбачаючи в них довгоочікуване джерело економічного зростання, без якого старіюче населення країни не зможе обійтися в майбутньому.
Рівень народжуваності в Іспанії, як і в багатьох інших країнах з розвиненою економікою, тривалий час знижувався, досягнувши нижчого рівня, ніж рівень смертності. Однак завдяки імміграції, зокрема з Колумбії, Марокко та Венесуели, населення Іспанії продовжує зростати.
Загалом зараз іммігранти складають близько 18% населення. Їх частка серед населення працездатного віку ще більша. За даними Королівського інституту Елькано, іспанського аналітичного центру, на кожні 100 корінних іспанців у віці від 25 до 49 років припадає приблизно 38 іммігрантів того ж віку.
Міграція як можлива “панацея” від старіння населення обговорюється і в Італії, яка стикається з однією з найгостріших демографічних криз у світі. Проте прем’єр-міністр Мелоні, який є затятим противником міграції, і чути не хоче про таке рішення.
Прихильне ставлення Іспанії до міграції може також випливати з її багатого досвіду еміграції. Багато іспанців у минулому переїхали до багатших європейських країн – остання хвиля молодих людей покинула країну після фінансової кризи 2008 року – і тому з розумінням ставляться до подорожі до кращого життя. Як і ірландці, які в минулому мільйонами покидали острів через бідність і досі дуже привітно ставляться до іммігрантів.
Випробування іспанської толерантності
Однак кількість мігрантів, які на хитких човнах добираються до іспанських берегів, зокрема Канарських островів, останніми місяцями різко зростає, і тепле ставлення Іспанії до міграції, схоже, піддається серйозному випробуванню.
Лише в січні близько 7 270 нелегальних мігрантів із Західної Африки прибули на Канарські острови. Це приблизно в 13 разів більше, ніж у січні минулого року, згідно з даними, оприлюдненими Міністерством внутрішніх справ Іспанії. Загалом минулого року на острови прибуло 39 910 мігрантів.
Тому іспанський уряд також намагається переломити зростаючу тенденцію. У четвер прем’єр-міністр Педро Санчес разом з президентом Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн відвідав західноафриканську країну Мавританію, щоб зменшити кількість мігрантів, які прибувають до цієї країни. У минулому він також обговорював співпрацю з Сенегалом.
Втім, зростаючий приплив мігрантів вже викликав бурхливі дебати в Іспанії. Так, деякі регіональні політики виступили проти рішення центрального уряду в Мадриді допомогти переповненим островам і розмістити частину біженців у притулках по всій Іспанії.
Іспанія йде італійським шляхом?
“Чим більше в ЗМІ з’являтиметься зображень з Канарських островів та Андалусії, які показуватимуть мігрантів та тяжке становище країни, тим більше зростатиме риторика місцевих політиків, які хочуть заступитися за місцевих мешканців і виглядати в їхніх очах рішучими. Звісно, цим також скористаються праві та праворадикальні політики в Мадриді, які скажуть, що уряд Санчеса нічого не робить і повинен бути жорсткішим”, – вважає аналітик Мейстржик.
За його словами, не можна виключати, що якщо міграційна криза продовжить посилюватися, Іспанія пройде через такий самий перехідний період, як і Італія.
Спочатку країна позитивно ставилася до іммігрантів завдяки своїй еміграційній історії, і партії, які виступали проти міграції, не користувалися великою підтримкою в країні. Але все змінилося після Арабської весни і падіння Муаммара Каддафі, коли в ЗМІ день за днем почали з’являтися фотографії мігрантів, які прибувають на італійські береги.
“Сьогодні це країна, де домінує дискурс про посилення міграційних правил, і в результаті нинішній прем’єр-міністр здобуває досить велику популярність серед італійців. Якщо іміграційна ситуація триватиме в Іспанії довше, можна очікувати чогось подібного”, – підсумовує Мейстржик.
Джерело: seznamzpravy.cz
